Починається досить звично. Пізніше стає дивно: риба говорить, кіт Василь теж розмовляє і до тієї катавасій добавляється низка інших казкових героїв. Твір ділиться на три частини. Перша - якраз така казкова. Потім, в другій частині, починається справжня магія. Дублі. Живі предмети з страшними лапками, грифони, гноми і сомни інших істот уже на порядок вищих за казкових. Це вже якійсь міфічно-містичні істоти. Головний герой, до речі, не дуже здається здивованим. А навпаки: зацікавленим у вивченні магії. Десь на цьому моменті я подумав, що не такі вже ті брати Стругацькі прості. Що вони не тільки пишуть про нудних сталкерів і про недосліджені планети. Ага! Я захопився!
Третя частина не передрікала ніякого лиха пак бурі. Я вже змирився з тим, що у різних кімнатах можна зустріти різних чудовиськ, починаючи гномами, закінчуючи демонами Максвелла і так далі. Я вже звик до того, що автори дуже майстерно поєднюють наукові терміни й теорії з магічними видумками й алхімічними формулами. Сподобалось, що, мабуть, справжні наукові теорії несусвітнього масштабу подаються на тарілочці, вправно вичакловуваній головним героєм та його товаришами по роботі...
Зрештою, ви самі все дізнаєтеся, коли візьметеся за читання. І пора закінчувати тут теревенити, хоча я ще багато не сказав.
Накриклад те, що цей твір найкраще, що я читав з Стругацьких.
Наприклад те, що цей твір дуже сильно впливає на світогляд (зверніть увагу, що якщо на ваш світогляд уже впливали раніше різні Кастанеди і тому подібне, то запевняю, що ще вплинуть на нього й Стругацькі).
І ще мене переповнювала якась енергія після прочитання "Понеділка", а це буває вкрай рідко.
На черзі "Хлопець із пекла".
Немає коментарів:
Дописати коментар