Брати Стругацькі "Малюк"

Насправді "Малюк" - це не щось дитяче й грайливе, як може здатися на перший погляд, та й на другий. З Стругацькими я вже трохи знайомий і, хоча мені й не вельми сподобався їхній "Пікнік на узбіччі", я цілком задоволений "Малюком", бо, по-перше, торкається теми космосу й людини в космості (а також налагодження контакту між людьми та іншими гуманоїдними і негуманоїдними расами), а, по-друге, описується все легко й доступно: як і слід у жанрі наукової фантастики (чи художно-наукової?).

Зізнаюсь, спочатку важко було звикнути до термінології і до ситуації загалом, яка постає перед читачем. Якийсь зореліт, база, якийсь кібертехнік Попов, якісь нові науки, назви яких важко запам'ятати з першого прочитання і так далі. Ближче до середини, коли Малюк - дитина, що прибула на "планету привидів" разом з батьками, тобто потрапили в аварію і розбилися десь на її поверхні - вийшов на контакт, - стало цікаво. Малюк, як його охрестили Попов і компанія, вижив, тобто його прихистили розумні істоти, що жили десь у надрах планети, тож все гаразд, не потрібно зайвих рухів. Малюк викликає здивування, ясна річ, а також приязнь.

Загалом, книжка залишила приємне враження. Ставлю її в один ряд із "Марсіанськими хроніками" Бредбері. Теж космос, теж істоти. Дивні, до речі. Хоча й схожі на людей. Ну, це вже якась інша історія вимальовується, а ми говоримо про "Малюка". Тож прочитавши його, я зрозумів (чи відчув), що всі книжки поділяються на хороші і погані. Цю головну думку я і хотів донести до Вас.

"Малюк" - хороша книга.