Коли побачив її вперше - то подумав, що на обкладинці на валуні сидить щур. Щур в каптурі? Щось мене насторожувало тоді. І я купляю тільки стандартні книжки, а не іншоформатні якійсь, бо де потім їх поставиш? От будуть валятися де попало й теде. Мені таке не потрібно. І, ясна річ, від назви цієї книжечки мені не відняло мову. Тому я спокійно пройшов повз стелаж з цією книжечкою, лише краєчком ока запам'ятавши назву. Зараз, добряче придивившись, розумію, що на окладинці риба. Риба-хлопець. А якщо точніше, то риба-пацан. Трохи краще, відзначаю подумки, але суті не міняє. Риба в каптурі? Щось мене насторожувало тоді. І зараз.
Знаєте, комусь подобаються короткі історії Сашка, комусь ні. Але я не звертаю увагу на, приміром, "форумний бруд", який виливається на автора, і на передмови розумних людей, мовляв, постмодерн задовбав, а, відверто кажучи, шизанутий постмодерн ще тримає позиції. Ну, вона, та розумна людина, говорить про глибину поверхонь, посилаючись на ще якусь людину, очевидно більш розумну. Так до чого я веду? До того, що я прочитав передмову, але ж не побіг сліпо слідом за думками "розумної людини". І я не збираюся читати той форумний бруд. Ні, просто я хочу докопатися до суті, можливо, навіть не до суті, бо де ж там копати в такій глибині?;) Зодовбешся. Я хочу в кількох словах сказати про своє враження, яке хоча й буде суб'єктивним, зате буде суб'єктивно правильним і суб'єктивно моїм.
Проза його спочатку лякає стилем написання (дещо гопніцький чи як?), а пізніше до нього привикаєш. Може, хтось і радіє глибині поверхонь, та мені не вистачає більшої глибини тексту. Якщо це пов'язане з тим, що автор сам не хотів писати глибоко, тоді нема ніяких запитань. Але якщо автор писав так, ніби він писав на всі 100% - тоді мене це трохи лякає. Але мені, якщо чесно, все одно до якогось там Сашка. Він пише так, ніби курить сигарету, попиває чай з ромашки і дивиться фільм. При тому ще вмудряється потрапляти в пригоди.
Ну, все.
Немає коментарів:
Дописати коментар