Є така книжка, яка називається "Декамерон", в якій зібрано твори 10 укр. прозаїків останніх 10 років. Софію Андрухович я пролистав, не читаючи. Потім всюдисущий Любко Дереш. І от я наткнувся на незнайоме мені ім'я: Анатолій Дністровий (не Дніпровий чомусь;). Його "Біла дівчинка" виявилась настільки приємною для читання, що я зрозумів усю незвичайність ситуації: я відкрив для себе нового автора. Пізніше в бібліотеці ледве знайшов "Невідомого за вікном", який непримітно стояв поміж інших гігантів сучої, перепрошую, сучасної літератури.
Твір трохи не виправдав моїх очікувань, але я радий, що прочитав його. Якби хтось мене попросив описати роман одним словом, я би відповів: "Кволість". Кволість осіння, зимова, місцева, тобто київська, тобто хвороблива й меланхолійна. А ще тягуча. Бо ніколи не закінчується і, зрештою, як слід не починається. Одним словом, я прочитаю колись ще одну книжечку. Ту, нову. "Сніданок на снігу".
Немає коментарів:
Дописати коментар