На жаль, не знайшов фото обкладинки. Але знайшов чудового Шкляра;)
Ну що, пані та панове, про "Ностальгію" неможливо говорити без емоцій, тому що вона і є суцільні емоції. Туга за батьківщиною. За домом. А що, якщо ти вдома, але тебе все одно щось шкребе в душі, тернить? Ви розумієте? ТЕРНИТЬ. Події розгортаються в Києві і на невеличкому хуторі, що лежить між лісом (не поліським, на жаль) і річкою. Тут багато риболовлі, багато природи, багато роздумів. Багато тернової туги. Тут і якась змарнована любов і надія на розуміння. Мабуть, цей твір трохи слабший за "Ключ" і за "Кров кажана", але тільки трохи, і тільки в плані майстерності написання. Емоційно ж набагато кращий: по шкірі тричі пробігали табунці комашок. Чи то від холоду? Не знаю, адже я так заглибився у той ліс, очерет, запах м'яти, росу, масний запах грибів і листя тощо, що мимоволі почав сприймати написане надто близько чи пак реалістично.
Немає коментарів:
Дописати коментар