Сьогодні прочитав "Московіаду", один день з життя видатного українського поета в Москві. На першій сторінці пише, що це роман жахів. Починається доволі примітивно й водночас близько (для мене), бо Юрій описує гуртожитське життя, дедалі глибше й безповоротніше заглиблюючись у тодішні незбагненно-сірі реалії. Автор багато раз напивався і промокав під дощем (аж, здається, чотири рази), але справа не в тому. І не в тому, аби переповісти Вам прочитане й усвідомлене.
Важливими є дві речі. Перша, це слова, що "Імперія все може" в усіх прямих і переносних, метафізичних сенсах цієї фрази. І друга річ, яку краще-таки дослівно процитувати: "Іноді нам сниться Європа. Приходимо вночі на берег Дунаю. Щось таке пригадується: теплі моря, мармурові брами, гарячі камені, виткі рослини півдня, самотні вежі. Але довго це не триває".
Немає коментарів:
Дописати коментар