Якби я не прочитав цю книжку за останні два дні, тобто за годину читання вчора перед сном і годинки-двох сьогодні після пар, то я би не знав "почерку" Ірени. Дочитавши до кінця книжку, я усміхнувся. Але не більше і не менше, тобто я, читаючи цю книжку, очікував яскравішого закінчення, але й той, що був мене не розчарував. Ну, якось так. Може, ще щось прочитаю, щоб краще дізнатися про творчу її спадщину. Нагадала вона мені трохи Бредбері, а не Павича в спідниці, як про неї говорять. Але вона ні той, ні другий. Вона просто Ірен Роздобудько. І це добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар