Зараз я сиджу вдома перед комп'ютером, мирно попиваю гаряче молоко й переглядаю "гарячі" новини. Переді мною лежить "Щоденники Ієрихар". Ну, Володимир Лис - це Володимир Лис, а в цьому романі й повісті ("Ваза") ми бачимо (чомусь подумав, що бачимо левову частку) одну з граней творчості Лиса. Так, неочікувано. Так, своєрідно. Так і ще раз так. Звісно, що у фантастиці автор не настільки сильний, як Кінг чи Азімов приміром, але варто зазначити, що його фантастика не поступається творам Бредбері. Власне, у цьому випадку не потрібно порівнювати різних письменників. Бо кожен по-своєму чудовий. Чу...
"Щоденники Ієрихар" - це історія любові.
Космічної любові в людському розумінні.
І людського кохання в космічному масштабі.
Цими трьома реченнями можна й закінчити даний "відгук". Є багато речей, котрі сподобались по ходу читання. Але говорити про них не буду, бо хто вже читав Володимира Лиса - зрозуміє, а хто ще ні - на нього чекають приємні "відкриття".
І окремо про "Вазу". Повість. Буквально на 35 сторінок машинопису. І, по суті, в ній ідеться про вазу, але одухотворену. Там є зав'язка. Кульмінація з трагічними нотками. І розв'язка... світла... обірвана...
Немає коментарів:
Дописати коментар