"Центрально-східну ревізію" я читав уже, тому, по суті, цей відгук не загалом про книгу "Моя Європа", а про "Корабельний щоденник" Анджея Стасюка.
Почну з того, що Стасюка я давно хотів почитати, так би мовити, познайомитися з ним. Але сталося щось інше: я не лише познайомився, я зустрівся віч-на-віч з автором. Ми зустрілися на дорозі, простій, грунтовій. Разом стояли, задивившись на знімок. Той самий, який переслідував автора 4 роки. Ми подорожували по цілій Європі, залишаючись при цьому на місці, ніби Схід і Захід пролітають перед нашим зором, а ми нерухомо стоїмо. Ніби на кораблі. Або ніби дивлячись з вікна.
Ось такий ефект - відсутньої присутності - виникав при читанні. В Андруховича, до речі, із Стасюком більше спільного, ніж, наприклад, в Карпи й Дереша, тобто набагато більше. Передусім це центральноєвропейська самотність, а пізніше пристрасть до географічних карт.
А більше не скажу. Читайте;)!
Немає коментарів:
Дописати коментар