Добре все-таки, що перший роман Лиса, який я прочитав, був саме "Маска", оскільки він встановив такий собі рекорд, позначку, яку наступним романам ("Соло для Соломії", "Століття Якова" та інші) вже важко в принципі важко досягти бодай краєчком, наприклад, вуха чи що, тобто я (дякуючи хорошій пам'яті, як у Тібора Дері) погано пригадую послідовність прочитаних романів, але якби першим я прочитав "Маску" (що цілком вважаю імовірним), то наступні прочитані книги здавалися б не тим, не таким. Хоча, - ясна річ, сперечатися не буду, боже збав, - кожен твір Лиса - це щось інакше, не подібне на попереднє, втім - об'єднане суто Лисівським, скажімо, діалектизмом.
Здається, все набагато простіше, ніж мені хочеться. Проте й не потрібно щось спрощувати. Мабуть, варто говорити правду, принаймні так, як думаю, а оскільки особливих думок після прочитання цієї книжки не було, то ось я і пишу щось подібне на підведення ще одного невеличкого висновку-враження. Або просто фантазую, такий собі есей на тему "В.Лис і невеличкі села Волині". Або "Діалект на діалекті!". Ви маєте зрозуміти, що Лис дуже життєвий письменник. Наприклад, писав він про Загорєни - і я досі пам'ятаю назву цього села (яка пам'ять! одне слово!). От зараз запам'ятав ще й Кукурічки. А ще була Стара Вишня, ба просто Вишня, мо', солодка? кисла? Не знаю...
- І як тобі? - питає дівчина.
- Читати можна, якщо любиш Лиса, але не обов'язково.
Вона не зовсім, як мені здалось, зрозуміла як це так: любити чиюсь творчість і говорити "необов'язково", тому я повторюю, що якщо хочеш почитати (це так, як газету або переглянути улюблене недільне телешоу), то можна читати, але не обов'язково, тобто можна як-не-як і пропустити телешоу, не смертельно, ні, від такого не помирають, гарантую. Ось так. Я читав, бо це Лис. А міг і не читати. Я дуже його поважаю, але цю бурду нікому не рекомендую. І все ж таки один плюс є в цій книжці. Просто неймовірна концентрація діалектів ;)))
Дякую за увагу!
Дякую за увагу!
Немає коментарів:
Дописати коментар