Ти повинен зробити добро зі зла, тому що більше його нема з чого зробити.
Р. П. Воррен
Ось таким епіграфом починається фантастична повість братів Стругацьких, написана в 1972 році. Це вже після прочитання я вирішив глянути, що про неї "скаже" Вікіпедія, а до того, коли я тільки-но взявся до книжки, вона здалася мені цікаво. Цікавість минула за дві-три сторінки, коли, власне, фантастичний "вступ" закінчився, а після нього почалися сірі будні сталкерів паралельної реальності 19.. року.
"... І сіро все, сіро. Щодень сіро, і щовечора, і щоночі".
Прибульці й сталкери? Що спільного, питав себе я, адже я грався у "S.T.A.L.K.E.R" і знаю про це все трохи більше, ніж той, хто не грався у таку комп'ютерну забавку. Але, мабуть, тоді, в 1972 році навіть лідери радянської фантастики не знали, що 26 квітня 1986 року бабахне четвертий енергоблок...
Стоп. Подумали, подумали... так, сталкери тепер уже не ті, що були колись. Жартую;) Просто дехто не читав "Пікніка на узбіччі"і не засвоїв урок.
"Гроші потрібні людині для того, щоб ніколи не думати про них..."
Все це комерція, все це "тільки рила, рила, рила", які багатіють на катастрофах. Невже дійсно хтось міг використати слово "сталкер" і присобачити його до віртуальної реальності, створивши гру? Мабуть, ні. Але я щойно усвідомив наскільки інформація, мається на увазі різна, різнотипна, художня і реальна, якщо можна так сказати, — наскільки вона деколи взаємодоповнюється, наскільки по-різному й по-новому вона може поєднуватись (і руйнуватись? Взаємно...)
"Плювати на роки — ми не помічаємо, як усе змінюється. Ми знаємо, що все змінюється, нас змалку вчать, що все змінюється, ми на власні очі бачили як усе змінюється, і водночас ми не здатні помітити ту мить, коли відбувається зміна, чи шукаємо зміну не там, де слід було б".
72-гий, 86-тий, 2013-тий... не за горами й другий десяток, третій, четвертий. А ви можете уявити собі, наприклад, 2089 рік? Літаючі машини, кібернетика, кло(у)нування? Ні і ще раз ні... Мені здається, що й фантастики буває забагато й що колись-таки і вона не зможе УЯВИТИ собі те "не за горами". Чи зможе? Або принаймні звернути свої погляди-ракети в минуле...
"... Єдине, задля чого він жив останні місяці, була надія на диво".
Як, чорт забирай, влучно!
І останнє, що я хочу процитувати: "Треба змінювати все. Не одне життя і не два життя, не одну долю і не дві долі — кожний гвинтик цього смердючого світу треба було змінювати..."
Не опускайте руки, панове!
Нам потрібно ці гвинтики замінити новими!
Нам потрібно знайти "Золоту кулю"!
Нам потрібна така фантастика, хай навіть і половина тексту сміття, а десята частина тієї половини годиться до цитування!
Немає коментарів:
Дописати коментар