Я полюбив пригодницькі романи Кідрука, попри його, автора,
(якщо уважніше й глибше придивитись), на мій погляд, зверхість - так, саме це слово, а не інакше, - яка відчувається не те, що в погано замаскованому тексті, а споглядається у найвідкритішій формі, яка може бути, а саме: усній, тобто Макс, як мені знову ж таки здається, гордий тим, що багато подорожує по світу, робить те, що іншим зась, він ставить себе вище за звичайних людей-невдах, котрі не можуть не те, що податись кудись, наприклад, в Мексику чи Перу, а не можуть навіть владнати якісь свої звичайні побутові проблеми в сім'ї, на роботі і в особистому житті. Утім, цього в нього не забереш. Утім, мабуть, він має право так себе припідносити. Можливо, він дійсно альфа-самець абощо, одначе успіх його - заслужений, а талант, без усіляких сумнівів, справжній, як найсправжнісінький діамант.
Повторю: я полюбив пригодницькі романи Кідрука.
В них все просто, просто цікаво і просто смішно.
От, певно, саме така формула успіху: простота, цікавість і гумористичність. Що ще можна сказати? Власне. Нічого. Лаконічно й точно.
Немає коментарів:
Дописати коментар