Василь Шкляр "Тінь сови"

"Спасибі тобі ж, пралісе!"

Щоб не обтяжувати вас лишньою інформацією, я буду писати коротко.

1) Перше, що подумав, читаючи (дослівно): "Неймовірно лагідно".
2) На сторінках 22, 44, 47 - смикнулось щось усередині.
3) 48 сторінка - читається емоційно важко: особисте.
4) 96 сторінка - приреченість набула контурів з подальшими наслідками на інших сторінках (див. нижче).
5) 213 ст. - гостро закололо щось.
6) 223 ст - гірко-солодко зашеміло.

Ось, друзі, такі виникали в мене відчуття, протягом читання. Я з самого початку збирався приділити найбільше уваги не якимсь зовнішнім (розумовим) оцінкам твору, а внутрішнім рефлексіям. Думаю, мені це вдалось.

Що ще сказати?

В кожного, як говорить автор, повинен бути свій праліс.