Максим Кідрук "Мексиканські хроніки"

Найперше, що спадає на думку, це "Марсіанські хроніки" Бредбері, але, звісно, нічого спільного з "Мексиканськими хроніками" Кідрука вони не мають. Хтось може подумати, що Максим сплагіатив назву, але в кінці своєї книжки автор розказує про те, чому саме така назва: "Назва "Мексиканські хроніки" прийшла раптово з нізвідки". Ось так. Звідки прийшла ідея Бредбері в голову - особисто я не знаю.

Перефразовуючи слова самого автора, я скажу про його книгу так: "Він написав щось небуденне, хай не визначне, але справді незвичне".

Дочитавши, я зрозумів суть його автографу. "Великих мрій та сил на їх втілення!". Бо книжка про Мрію. Мрію поїхати в Мексику, але, як каже Макс, в кожного своя Мрія, своя Мексика.

Спочатку я якось негативно окреслив своє ставлення до Кідрука. До речі, Ви знали, що правильно говорити не Кі'друк, а Кідру'к? Прочитавши "Хроніки", я збагнув, що не можна перше говорити, а потім думати. Те, що я сказав у недавньому пості - це суто суб'єктивна думка, яка взялася в моїй голові, як і назва "Мексиканські хроніки", нізвідки. Можливо, мене трохи налякав пригодницький жанр в стилі а-ля програми "Орел і Решка". Можливо. Все-таки пригоди - трохи не моє. Мені краще почитати якусь метафізику на грані безпардонності, якусь фантастику до божевілля прекрасну. А тут - пригоди. Ось...

Але книжка мені сподобалась. Тут Ви й відпочинете, і напружитесь, і попереживаєте, спітнієте, змерзнете, пофантазуєте, посмієтеся. З останнім у автора все гаразд. Над деякими сценками я просто-напросто заходився сміхом, звісно, стараючись не виказувати, що я регочу над книжкою. Уявіть, що подумають люди, наприклад, в автобусі. 

Гарних пригод усім!

Скоро буде нова книжка! Ура!