Щойно дочитав, пустивши скупу сльозу. Першу і останню. Бо цей “національний бестселер”, як охрестили “Марусю” ще, мабуть, в
2009 написаний не для того, щоб над ним побивались, а для іншого, можна сказати
протилежного. Для того, щоб
зібрати всю свою волю в кулак – і вмазати по окупанту як слід.
Що тут ще говорити? Хто не читав – обов’язково читайте.
Немає коментарів:
Дописати коментар