Не так давно я читав інтерв'ю Софії, де вона розповідає про те, скільки всього змінилося в її житті. Тепер, коли я прочитав цю книгу, можу сказати, що здогадувався про, знову ж таки, те, яким буде сам стиль написання. Простіше кажучи, "Фелікс Австрія" мало чим відрізняється від того інтерв'ю: в ньому така ж безтурботна легкість, сповнена радістю існування. (В ширшому сенсі - радістю крихітного існування, що (для різноманітності) можна заримувати зі словом смакування). Тобто це ніби спілкування на свіжому повітрі, Софія розповідає нам (звісно словами Стефці) за чашкою кави про все на світі. Кожен розділ - довершений. Як писав хтось, слова стоять на своїх місцях, та й речення і цілі розділи також. Хоча не скажу, що я дуже вражений. Не дуже. Але вражений. А тепер залишається інтрига. Якою буде наступна книга? І це добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар