Пані Галина пише, що вона, образно кажучи, любить занурюватись у "цей час - початок ХVII століття" і їй не хочеться звідти йти. А ще, що не вона обрала ясновельможного Яна Щасного, а він її.
Варто зазначити, що ця книга, як, мені чомусь здається, й усі її книги, пронизані (і то доволі глибоко) містикою. А в даному випадку - спіритизмом.
Все-таки ні. В Шевчука "На полі смиренному" 11-12 ст, а тут - 17. Втім, все правильно. Шевчука і Пагутяк поєднує, можливо, один творчий дух (ну от, знову спіритизм;), але мої слова не претендують на істинність чи псевдоістинність, тому нічого агументувати-аналізувати не буду: просто мені так здалося і крапка. Або варто надалі не приділяти особливої уваги цьому. Просто коли читав "Слугу з Добромиля", то згадав Шевчука. В цьому нічого поганого нема, правда?
Немає коментарів:
Дописати коментар