Дністровий мені сподобався ще з того разу, коли я читав його оповідання "Біла дівчина". Читаючи власне "Сніданок на снігу", мені не все подобалося. Передусім головний герой, але це викликано якимсь безпідставним суб'єктивізмом, який зрештою перетворився у позитивний відгук, який я зараз і пишу. Цікава тема. Цікавий сюжет. Простий текст. Простий стиль. Сподобались окремі оповідання, але читати можна всі. Закінчення "Сніданку на снігу" дає надію на продовження. Одна з можливих назв така: "Сніданок на воді" (бо ж багато снігу почало танути). Отже, Дністровий залишається особисто для мене цікавим, ненав'язливим автором, якого хочеться читати в будь-яку погоду і пору року. Чи зранку, чи в обід, чи ввечері, а чи вночі.
Немає коментарів:
Дописати коментар